«Сім струн»
До сонця, до зірок , до небес
Долинь, моє слово рідне,
Донеси мою пісню – молитву
І стану я причетна до чудес.
Речитативом стоголосим
Живе в народі віщий спів.
Багато літ ми ревно просим
Не стати зграєю рабів.
Мінливо, милозвучно, мелодійно
Строфу нанижем, як намисто.
Там все довершено і гармонійно,
Там кожне слово сяє променисто.
Фатальним може стати ямб,
Хорей нестиме нам зітхання.
Вплетемо дактиль в дифірамб,
А з амфібрахієм складем вітання.
Соняшниково , сонцесяйно, солов’їно
Озивається до світу Україна.
Доти, нене , діти ми твої,
Доки молимось над свічечкою «ї».
Лягають літери на біле поле,
Вивершується за рядком рядок.
Тебе я вибрала, моя словесна доле,
І не жалкую ні за жоден крок.
Сіяйте радісно і сійте добром,
Хай муза не зрадить і не покине.
Тримайте, стискайте, натхненне перо,
Дивуйте цей світ щохвилини.
До нашого дому, до вашої хати
Хай щастя біжить кутки засівати.
І різьблене слово своє, українське,
Не даймо спотворити зайдам чужинським.
