Багряний лист ширя у небі сірім,
Луна журливий журавлиний крик,
Сад догорає в полум»ї осіннім
Іконописний у природи лик.
Кортить мені - у вирій за птахами,
Земля трима мене, - не відпуска,
Пливуть у хмарах образи печалі,
В туманах – туга, щем і гіркота.
Бринить у серці джерельце любові
Мелодію, як стоґін каяття.
Тужить душа в осінньому полоні,
Бо до Весни нема вже вороття.
------------ О -------------