Любов до гробу, гріб до любові.
Й одначе одного ранку
ти не стерпиш тої болі.
Квиток в кишені,
Нью-Йорк в думках,
міняєш ти себе й любов,
як гроші у обмінних "ларьках".
Залишивши пакети ванілі та кориці
у сірих стінах, що шепочуть лиш дурниці
хтось каже нам іти...
хтось знизу чи згори?..
і ми ідем. хоч серцем чуєм - ні
чи ні?
мене чекає місто?
мене чекають сни, що матимуть продовження в житті?
хоча...
по один бік кордону - Ти,
збайдужілий від моєї втомленої втомленості втоми,
присутності в загублених словах. ти злий.
відомо невідомий.
ти наче мій, але не в цих перетинах, світах.
по другий бік - звук under byen,
ця датська музика, що робить диво.
я несмілива. цей звук кладе мене у себе,
штовхає в мрію...
я смію?
я зумію?
залишитись в холоднім, ріднім місті,
що пахне цвіллю й опадами з-під бузку
чи витягнути той квиток з кишені,
й літаком стріляти у усі загублені,
лаштовані серцевим шляхом, непотрібні жодному,
мішені?
25.10.09 вечірнє.