Червоні коні, коні заходу і сходу, -
у руслі часу крешуть в кров людськую рінь,
із небосхилів п'ють життів гарячу воду,
життів минулих і прийдешніх поколінь.
Так б'ють копитами безжально і завзято, -
дай Боже сил остерегтися від підков!
...Нам не судилося тих коней загнуздати -
по небу цівками стіка гаряча кров.