Так голосно кричала смерть
І небо,вешталось поганою зимою,
Збирало мрії,і штурхало ногою
У невідоме щось,під назвою,день.
І помирало сонце:ранкове,вечірнє....
І холод панував у думках,
Плили хвилини,пісками свавілля,
І лиш ночами,виднілась кров на руках.
О,Боже,чому я вмираю,
щоб потім забули мене?
О,Боже,чому я вбиваю,
чому допускаєш,ти це?