Присвячено річниці І.Франка
Листя злітає у танці,
Падає, жовкне в ногах.
Пісню співає останню,
Про Осінь співає, кохання,
Та знов повертається в прах.
Воно за-для Осені в'яне,
Щоб золотом вкрити стежи,
Коли лише сонце прогляне,
Коли угасати вже стане
Крізь в'ялого листя межи.
Хмари набігли на небо.
А листя й без сонця горить!
Для Осені! Красо! Для тебе!
Палає цей килим під небом,
Бо в'яне все золото вмить...
Людство повз диво проходить.
Людству видовищ кортить.
Але - це ж справжнісенькі сходи!
Небачені сходи до вроди -
Вроди людської души!
(14 років)́́
