Яка матіола долини полину,
Якщо навіть вітер тут знає латину,
Й шпаркі довгоносики долі бічної,
Пройдисвіт-паук з мармурової Трої
І зовсім шляхетний реглан з коноплі,
В трояндах й кульбабах, як честь в королі.
Засувом пічним тут гримлять лепрекони...
Між срібних ялин їх жахають ікони,
Як мармур гори від небесних створінь,
Як джміль-чарівник і широка бистрінь,
Де човен з богами із листя і вина,
Нектаром капличку схиляє до сна,
Де ангели вчать спраглих тихій ході
На східцях до раю в прозорій воді…
