Пробачте, вже давно не юний чоловік.
Зате, що не насмілюсь з вами говорити.
Що незважаючи на свій цікавий вік,
мені ще зажадалось вас любити.
Пробачте, що підв'явша вже краса,
егоїстичне серце ваше, не торкнула.
Й за те, що розчинилася вся в вас.
За те, що палко в почуття пірнула.
Що тисячі палких жаданих слів,
до вас нажаль не долетіли.
За те, що незважаючи на все…
Я вас прощала й розуміла.
За те, що серцю боронила відчувати,
думкам воліла бути в забутті.
Й зате, що я продовжую бажати,
ваш погляд в моїй стороні.
За те, що вам не вистачило духу
зізнатись у слабкості своїй.
За те, що ви шукали друга,
а плавились у ніжності моїй.
За те, що я не буду говорити,
й за те що вже не буду відчувати.
Я зможу, спробую вас не любити.
Та не пробачу - завжди буду пам'ятати.
