А ось і ти, моя самотність,
Сама, без дозволу зайшла,
Як легко ти мене знайшла...,
Не з тисячі і не із сотні...
Взяла холодними руками
Всі мрії мої і думки,
Та й в лід скувала навіки,
Пообіцяв лиш втіху снами...
Ну що ж, сідай зручніше поруч,
Тепер ти подружка моя,
І з під осіннього гілля
Разом дивитимося вгору.
Разом чекатимо коли
Все промине і час настане
Збиратися у шлях останній
На самі дальні острови.
Де, може, він мене чекає,
Також самотній і сумний,
В небесні загляда човни,
Чи є я в ньому, чи немає.....