Колись скінчиться старе каміння,
Яке завгодно знання і вміння,
Життя і пам'ять, бажання й мрії,
Жагучий намір, рішучі дії.
Усе у світі - крихке й не вічне.
День найясніший скінчиться ніччю.
Батьки відійдуть, ростимуть діти.
Помре насіння, аби родити.
Та шлях побачиш, де квітнуть маки,
І у дорозі побачиш знаки.
Полюбиш світу багатозначність,
До сліз велику відчуєш вдячність.
Уже не зійдеш з путі прямого,
Себе полюбиш й приймеш самого.
І ніби квіт, що красу дарує,
Тепло від Сонця тоді відчуєш.
Не знати вченим шляхів таємних,
Не знати світу любов взаємну.
Не тямить розум одне єдине -
ТОБІ ПОТРІБНА ТВОЯ ЛЮДИНА!
Покиньте, душі, свої митарства.
Не розум - двері в Небесне царство.
І не крізь храми лежить дорога.
В ЇЇ очах лиш ти знайдеш Бога.
