Ненавиджу, та все таки люблю
Ненавиджу, та все таки люблю,
Для мене ти щось більше, ніж країна,
За тебе вболіваю і терплю,
Хоч рідко ти шануєш свого сина.
Коли далеко я, десь там на чужині,
Від суму за тобою вигасаю,
Та вже, за кілька днів по прибутті,
Я знову утікти кудись бажаю.
Хто ти для мене? Мачуха чужа?
Чи добра, любляча і рідна мати?
Де пролягає незбагненна та межа,
Після якої тобі треба обирати?
Передчуваючи зі страхом майбуття,
Мій вибір теж не легкий, знаєш…
За ради тебе втратити життя,
Чи жити, дивлячись, як ти вмираєш.
Згоріти зразу, спалахом одним,
Тебе осяявши на мить коротку,
Чи жевріти пломінчиком сумним,
В надії розпочати все спочатку,
Навчитись витрачатися поволі,
Щоб вистачило сили на роки,
В надії виплекати тобі іншу долю,
Змінивши власну долю, навпаки.
Думок багато, різних, незбагненних,
Одна, як одкровення серед них –
Життя нестерпно важче між померлих,
Ніж смерть в оточенні живих.
Яким мій вибір буде – невідомо,
Чи я твій син, чи пасинок тобі?
Але я тільки тут вважаю себе вдома,
Тож маю взяти участь в боротьбі.
Віддам тобі належне все по праву,
Те, що спроможним буду, все зроблю,
Я, все-таки, ненавиджу державу,
Тебе ж, моя країно, я люблю!
ID:
1005672
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Епічний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 13.02.2024 10:50:51
© дата внесення змiн: 13.02.2024 10:50:51
автор: Костянтин Вишневський
Вкажіть причину вашої скарги
|
