Важко вже бігти, вперед пропускаючи вітер.
Ще більш важке – віднайти нам невтішну гадюку!
Хвилі завади встають на шляху променистого сонця
Серед навіювань дивних у снах вередливої пави.
Там, де палаци з глибокою вирвою й бродом.
Там, де ворожки у свитках з конопель і маків,
Здобич у пастках, що в очі регочеться смерті,
Діти Еос і Астрея між стін нескінченного храму…
Стань під дощем, опирайся ногами на воду
Стань в яворах, чи знайди осокорь при дорозі.
Будь наче лев,чи як кілька левиць на світанку!!!-
Хай посміхнуться тобі Аполлон, Прометей, Артеміда…
