Теж мені ось забажалось
Написати щось глибоке.
Всі дивіться, ща я бахну
Із-підвипідгорту вірш!
В першу чергу увізьму я
Рим тональнеє співзвуччя,
Щоб розкрити вам півуче
Шедевральну цю ідею.
Далі додаю я томність,
Як в пилу уламки світу,
В лоні вищого факіру
Хаос сприйняли за рівність.
Вставлю трішки про любов.
Про нещасную ж, звичайно,
Як з отрутою цю кров
В мене влили безтурботно.
Далі треба з матюками,
Бо художник я є вільний
І до біса ті вершини!
Поєт має буть голодним!
Все! Лиш штрих один лишився.
Вірша розмір розламати вщент!
Правила і рамки звісно ж
Не моє та не про мене.
А під вірш додам ще фото.
І, звичайно ж, дуже треба
Щоб без слів всі зрозуміли,
Що відбито там таке.
Виявилось, не так важко
Буть поетом у наш час.
Я сиджу в квартирі темній
І відстежую всі лайки.