Ти сонця наповнений міццю яскравою,
Що гріє ласкаво й пече у наступний момент.
В обіймах твоїх розтікатися б лавою,
Та страх заважає піддатись й згоріти ущент.
В тобі - буйна сила морів розхвильованих,
Ще скільки потопить вона у собі кораблів?
Я стала б одною з зірок зачарованих,
Щоб світло своє на життєвім шляху не згасив.
Та не поневолити вітер поривчастий,
В полоні загубиться вільної пісні мотив.
Але як забути твій сміх переливчастий,
Що крила розкрив мої й серце моє оживив?
