нікчемність коржика миленька
вона як сніп стоїть стовпом
в руці де тане цукру жменька
й овес стикається з серпом
в брунатих стежках з шоколаду
в глибині темній що пече
глевкого коржика розраду
на дні зневоднених печер
стрибає крапля по пательні
щоб в білу пару перейти
й злетіти крізь світи пустельні
де сплять розведені мости
серед солом’яного поля
в окремість коржика малу
охороняючи в неволі
його таємну кабалу
щоби розчинність цукру дивну
в руках незграбних донести
із панівної в сугестивну
непослідовність пустоти
040723
P.S.
вірші для діточок
