Чим більш старішаю, твердішим я стаю,
Тим важче гнутися та й нахиляться,
Ще й дивно, в собі узнаю,
Що важче стало іншим підкоряться.
Чому? Та лиш тому, з літами зник і страх і жах,
Бо вже нічого й нікого не боюсь,
Та й навіть cам , не маю страху - перетворитись в прах.
На своєму стояв, стою, й не відступлюсь...
Радію – підкорятися нікчемам , я не буду,
Таку собі вже не прощу облуду.
В тім признаюсь - було, колись таки боявся,
Що викинуть кудись, чи то зашлють.
Щоб ради втіхи проявити свою лють..
Отож, отим радію, що прийшов той час,
Коли повага з‘явилася до мене та й до всіх до нас.
Небайдужий. 2023 рік.
