Сьогодні уночі, приснився сон мені.
Де ти мене цілуєш,
І ніжно обіймаєш,
І тихо промовляєш,
Що лиш мене кохаєш!
Давно хотів почути ті слова,
І зрадості кричати лиш, ура,
Але згадав, що це всього лиш сон,
Який я сам писав своїм пером.
Така любов, складна наука.
Кохаєш ти її, у тому й мука.
А без любові до своєї кралі,
Ти лиш нікчема у чужому краї,
Що від самотності вже помирає,
Хоча тільки її одну кохає.
Але вона його, лиш стороною обминає.
Така любов, а може й мука, ніхто не знає.
Що воно за штука!
