«Не відбирай у тигриці її дитинча, а у жінки її ілюзію»
Артур Конан Дойл
емоцій передоз
надумана любов
не відбирай цей едельвейс дощу, омитий вітром
ніч в небі відшукає її знов
погасла зірка ллє фантомне світло
за щастя – на колінах їй служити
без роздумів нести своє в чужий амбар
засохло вимерзле давно, зелене жито
не принесе й зернини цей гектар
у шафі пам'ять, шашелем побита
не потривож
розсиплеться у тлін
кому ж тоді бити уклін?
а праці-праці порожнечу мити?
не розбивай ілюзії граніту
даремно
не врятуєш
буйна омела доки не всохнуть, не відпустить віти
свобода вибору – примарі вік служити?
ці зве поезія любов’ю крихти зла.