Хах, привіт, заходь до мене, дитя.
Звідкіля тебе принесло життя?
Не дивись на маску мого лиця!
Як людині живеться без зору?
Ха!В мене забрала його доля...
Знаєш, я не люблю таких людей,
Які нічого, крім чорних дверей,
Не бачать у світі пильних очей.
Тому я і ношу хитру маску,
Бо ніколи не обмину щастя.
Може й ти трохи поносиш її?
Побачиш думи радісні й сумні,
Бо ми зовсім не душею сліпі!
Так навіщо нам потрібні вічі,
Щоб побачити розквіт сторіччя?
