Мої друзі – мої маяки
У життєвім бурхливім розмаї.
Я по них через дні і роки
Свою змучену душу звіряю.
Коли часом мені зносить дах,
Сум і відчай сплітаються з болем -
Я спішу до тих, в чиїх очах
Є любов й незламна сила волі.
І куди б не завели мене стежки
Відчуваю крила за спиною.
Навіть в час коли прямую навпрошки
Чую: Ти не бійся – ми з тобою!
Враз стає зовсім не важливо
Хто що думає… скаже… як гляне-
Зі мною стоїть Та людина,
Що блокує в злих душах погане.
Тоді й погляд буде помічним
Якщо він від серця і з душею
А у вас він є саме таким!
Закриває серце, як бронею.
Всі слова лягають як бальзам.
І буває що не треба сенсу
Бо їх скаже саме Та людина вам,
Що дає найвищий зліт прогресу.
Дяка Вам моя і шана назавжди.
Хай біда завжди Вас обминає.
Мої друзі – мої світлі маяки!
Я по них життя своє звіряю!
