« Від своєї карми не втечеш...»
Фатум
Виконую задачі дідусеві.
Закрию хату... і сезон... і сад,
і очі... на чаруючий наряд
цієї осені... прощаюся, напевне.
Останню шану віддаю деревам,
надія є, що вернуся назад.
Уміємо на долю нарікати,
неначе є ще інші варіанти,
аніж тинятися по чужині,
та нічого жалітися мені,
бо ми, як пересічні еміґранти,
кочуємо по світу не одні.
Усі путі ведуть людей у лету.
Ніяк не відцуратись і поету,
коли прийде на те його пора...
але біди немає без добра
аборигену іншої планети
межи земної братії пера,
що видає томи макулатури
та ілюструє кадри із натури –
себе на фоні себе і... війни,
немов герої із передової,
що дуже задоволені собою –
і ряжені... і пані... і пани.
Та виживати є ще ради кого,
і є за ким іти до перемоги,
і вести за собою у бої...
у цьому світі зайві самовидці,
але пасіонарні одиниці
виконують обов'язки свої.
Одному є кого обороняти,
а іншому у долі на крилі
летіти до окраїни землі
учасниками фінішу регати,
в якій агенти, шулери, пірати
щезають як у морі кораблі.
Але ж втік! В Австрії?)) 
