|
Дев'ята ніч без сну,
Загострені чуття,
Він Україну ту свою,
Як перший раз охороняв.
Три шрами на щоці додались нові,
І ще сильніш посивіло волосся,
Але ті блядські вилупки ****ві,
У землю полягли, як зрізане колосся.
Сьогодні тихша ніч,
І Київ спить спокійно,
Він серед стомлених облич,
Як мур стоїть надійно.
Вдивляється блактиними до болі у дорогу,
Душа його тремтить, а серце вірить в Перемогу.
...Вона з ним поряд, та його мала,
Цілує у плече, лікує рани,
Могла б поїхати в країни інші та міста,
Але не зможе жити у вигнанні.
Вже краще тут, зі зброєю в руках
Хай покладуть у землю рідну,
Вона жила, як вміла чи як Бог послав,
Але хай смерть хоча би буде гідна.
Лунають постріли, давно не видно неба,
Двигтить земля, в обличчя - запах диму,
Тут страшно, *** страшно, але треба
Померти й жити за свою країну.
Хай двісті сраних танків наступає,
Хай пролунає ще не раз сирена,
Але поки на неї хтось чекає,
Вона лишиться тут і зробить все, як треба.
Він біля неї - типу чоловік, -
Закурить знову, підставля обличчя небу,
Хоча й його короткий вийшов вік,
Так само, як вона, він зробить все, що треба.
Зарядить автомат, вона вже не здригнеться,
Назустріч вийде до орди,
Востаннє, може статись, усміхнеться,
І прошепоче: "Небо, поможи!".
На рукаві - в три шари стрічка жовта,
А сині очі так вдивляються вперед,
Він тут стоїть один, неначе сирота,
Но вар, но вар, но вар, - так мріє дотепер.
І та вона, яка низького зросту,
Яка мала та ще така наївна,
Яка ще рік тому в Дніпро летіла з мосту,
Ну а тепер ховає мрії та надії.
Яка ще прав не має і автівки,
Яка лише недавно закінчила школу,
Яка здригалася від пострілу гвинтівки,
І кайфувала так від рок-н-ролу.
Тепер за дев'ять днів удвічі схудла,
І перестала спати взагалі,
Їх убивати треба, - лиш тепер збагнула,
Щоб стерти геть з лиця Землі.
Для них вона сьогодні стане сукою, -
Підводить очі олівцем,
Обляпує номер грязюкою,
Перемога буде, кінець - кінцем.
Перемога вже близько, вона відчуває,
Лунають вже постріли далі і далі,
Мабуть, хтось зверху їх-таки оберігає,
Вони їм і не п'яді землі не віддали.
Вони переможуть, вона точно знає,
Ще вистоять треба лиш пару ночей,
А потім все буде, вона відчуває, -
У неї, у нього, у них - все окей.
Вона ще із чистого жити почне,
Помилки минулого зможе забути,
І більше ніколи уже не втече,
Нехай буде все так, як має вже бути.
Все виправить він, теж тікати не буде,
Послухає серце уперше в житті,
Він чемпіон, і плювать на минуле,
І очі прикриє у забутті...
Київ, 06.03.22 р.
ID:
958179
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 31.08.2022 10:36:10
© дата внесення змiн: 31.08.2022 10:36:10
автор: Маргарита Мельничук
Вкажіть причину вашої скарги
|
