В дремі чужім – не можу.
В яві своїй – не вмію.
Проміж світами ложе
Вистелю звичці-змію.
Людом тотемні звірі
Бавляться. Нащо бачу?
Посаг взяла – по вірі.
За безтурботтям плачу.
Не розумію ближніх,
Люто себе боюся.
Хочеться в зради ніжність.
Манить жага об’юзу.
Де ж ти, полон обману,
Поле чудес стерильне?
Де ти щасливий стану?
Де ти, дитя наївне?
Вже не піти телятком
В Бога просити циці.
В ліво крок, вправо – плата.
Знаю ж бо як годиться.
Світ каламутить погляд,
І відректись не смію.
Аж до блювоти. Поряд
Рвуть плоть і їх те гріє.