За тихі ночі й дні,
Коли мовчить сирена-сука,
Я дякую тобі,
Сумую й дякую, така ось штука!
Місяць мовчання і планів,
Перше дев'яте травня без тюльпанів,
Життя - як поміж пальцями пісок:
Вчить більш не допускати помилок,
Вчить більше думати за себе,
І брати все, та ще й відразу,
І сподіватись лиш на тебе, себе й небо,
І ні на кого не тримать образу.
Я знаю, скоро Перемога,
Лишилось трішки протриматись,
А далі в кожного своя дорога,
Але не зможу я від тебе відірватись.
І ти мені завжди казав:
Живи своїм життям,
І ти завжди казав,
Що має бути запасний ще план.
Казав, що треба заявлять про свої мрії,
Не опускати руки й не втрачать надії,
І як раптово трапиться таке в житті,
То маю я й без тебе далі йти...
Але ці місяці війни розставили пріоритети:
Я хочу танцювати. Зараз, тут, у цьому кабінеті,
Хочу з тобою разом на піски Одеси,
А не оці усі робочі стреси...
Колись ти запитав, що я люблю,
І я тобі казала вперше за весну,
А потім ще години дві розповідала,
Про все, що я любила і втрачала,
А ти тоді сказав, що маю вибрать лиш одне,
Я довго думала, куди ж мене веде?
Авто, курити, говорити,
По місту цілу ніч бродити,
Стрибати з мосту, зорі рахувати,
Вірші писати і понти кидати,
А потім стати ніжною й вразливою,
Та в першу чергу - просто буть щасливою!
Мені так добре зараз, просто айс,
І не виной тому віскар на весь аванс,
Та знову дим так в'яже в роті,
І дуже вдячна я суботі...
Я так давно не розслаблялась,
Я так давно не напивалась,
Я так далеко всі свої запхала мрії,
Що іскра та життя вже ледь жевріє...
І, може, це не сповідь, а просто дрімси п'яні, -
Кружляє дим під стелею, я марю у нірвані...
Хай буде ніч, вона її відтворить,
І хай в мені завжди говорить
Співробітник Департаменту Безпеки,
Тут будем тільки ми удвох з цієї дискотеки.
Я згадую тебе, - ти завжди в мене поруч,
Казав завжди, допоможи собі власноруч,
Але нехай завжди з тобою друзі будуть,
Тоді нема чого боятись Суду...
А потім ти іще раз запитав, -
Очей не підіймав, на відповідь чекав,
Чи є у мене хтось крім тебе ще близький?
А я тобі сказала, краще бути вже самій,
Але нехай мої слова звучать необережними,
Я знаю, кого тієї ночі врятувала б першою.
І хай мені казали сто разів:
Тримайся від неї подалі,
Я знаю, навіть ти б хотів,
Щоб я танцювала із нею на Хабі.
Хай все не так, але якби могли ми вибирати:
І з ким дружити й взагалі ким стати,
То зараз крутиться у голові одна лише людина,
Яка спілкується зі мною так, немов я в чомусь винна,
І може в мене теж немає клепки в голові,
Але я знову спробую до неї підійти.
І їй до тебе так далеко, це не стоїть питанням,
Але в її очах читається зізнання,
І погляд той її сканує й зневажає,
Немов щоразу я їй заважаю,
І їй потрібно більше часу, може,
А, може, тут ніщо не допоможе...
І це не камінг-аут й близько навіть,
Але я б танцювала із нею до ранку на Хабі.
Над Києвом ракети,
А я у ліжку в кедах,
Слова римую,
По тобі сумую,
Думаю про те,
Куди мене веде,
Чому у голові засіло божевілля:
Скажіть, які мені іще зробить зусилля,
Щоб просто тихо, мирно здійснить своє бажання,
Так ніч провести першу і останню:
Напитись на роботі через твоє кохання,
Щоб посміхатись просто і по п'яні
Танцювать на Хабі,
Наче в тому Портер Пабі.
Просто один лиш танець,
І я обіцяю їй не посміхатись,
І вранці знову буду жить лиш ним єдиним,
І ніхто нічого нікому більше не винен...
А я із нею спілкувалась, відкинувши понти,
А я із нею спілкувалась в активну фазу війни,
А я для неї наче й зовсім нічого не важу,
Але якщо спитає, я їй все розкажу:
Про перемоги й втрати, по самотність,
По відчуття, коли десь губиться свідомість,
Про першу думку і останню мрію,
Про відчуття польоту й ностальгію,
Про сенс життя і важкість помилок,
Про хрускіт в вогнищі гілок,
Про рими і поезії, їх значення для мене,
І про мої три метри над рівнем неба.
Про "Гаррі Поттера" та "Гру Престолів",
І дисципліну при відсутності контролю.
Про танці, слиняві наївні мрії і плани,
Про травми та інші капкани,
Про дорогі автівки і любов,
Й про цінність ось таких розмов...
Я все розкажу, як зберу думки до купи,
Я все класифікую й поділю на групи,
Ми завтра все забудем й розпочнем спочатку,
Але сьогодні хай просто нап'ється зі мною до ранку.
Хай просто нап'ється й не думає дуже погано,
Мені треба іще один шанс, складати зброю ще рано.
21.05.22 р., Київ
ID:
948480
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 22.05.2022 21:52:34
© дата внесення змiн: 22.05.2022 21:52:34
автор: Маргарита Мельничук
Вкажіть причину вашої скарги
|
