Старенька кав'ярня, "совковий" посуд
У повітрі стійкий затхлий запах
перемішаний з ароматом кориці.
Сьогодні вона не прийде,
не замовить як завжди гарячого вина з яблуками і лимоном.
Сьогодні вона не буде жартома красти його шматочки фруктів.
Сьогодні вона не буде вмощуватись біля нього кладучи ногу під себе,
не буде гріти долоні у нього на грудях.
Від неї завжди пахло кавою.
Вона була божевільна до геніальності,
і геніальна через свою шизофренію,
так вона жартувала, але чомусь їй вірили,
і не тому, що ніхто напевне не розумів
говорить вона серйозно чи ні.
А він знав, знав що це правда, і кохав її за це.
Сьогодні вона не прийде, а він прийшов...
Замовив два глінтвейна,
і як вже було звично для нього
переклав свої шматочки яблук в іншу склянку,
їй в склянку.
Він довго сидить помалі відпиваючи вино,
а відпивши до половини, замовляє 100г горілки,
вливає до вина, сидить ще з годину, вертячи в руках склянку
Далі залпом випиває все, різко встає і йде геть.
Вже давно навіть черви забули смак її плоті,
а він не змирився, не забув.
Завтра він прийде знову.
