У ВСУ зайшов звичайний дядько:
Зірвали кляті орки посівну.
Марудять, нищать поле залізяки
З землі і неба. Грець би взяв війну.
Без ненависті, без п’янких емоцій,
Виконує задачу, як ся є.
У тому спокої звитяга моці,
Він захищає істино-своє.
Дітей, онуків, свій садок вишневий,
Дружину і хатинку чепурну,
Кабанчика, кота, бджолині нерви…
Його багатства всі не осягнуть.
А після бою, заваривши чаю,
Змастивши смачно маслом РПК,
Про ревматизм смішком розповідає.
Мовляв, не вріже нині гопака.
Цьому війна – жнива. Працюй без втоми,
Без поспіху, без зривів, до кінця.
Щоб соловейко щебетав знайомо.
Щоб жайвір здіймав обрій в вітерцях.
