подих теплого вітру руйнуює структуру пейзажу_
крутить смерч на узбіччі натрушену сажу та пил_
за горбами могил паралелі мереж електричних
гіпнотично гудуть і скриплять як під цвяхом вініл_
>
ти щезаєш в свідомому сні що краплина у морі_
наче хвиля на хвилю вібрацій складний унісон…
цей липневий полон вчить тримати в режимі ігнору
шепіт власної тіні й почвари уявних персон_
>
подих теплого вітру_ амеба медового сонця_
босі мавки танцюють на в'ялому чортополоху_
чавиш в чашу мовчання по краплі останню з емоцій
і вдивляєшся в дзеркало сутінків з іншого боку_