Вісімнадцяте літо. Блукаю світом. І шукаю себе У відлунні чужих життів. То душа заховає Білим, лагідним цвітом, То в очах загорять Кілька чорних рядків. Вісімнадцяте літо. Забути б осінь, Що з трьох років фарбує У серці зелені листки. Ці моменти весни, Усміхнутись іще раз Просять , Та болить моє тіло, тріщать затверділі кістки . Вісімнадцяте літо. Згадав, як сміятись, Навіть в дні, коли ріже колючий, холодний сніг. Вже неначе забув Час, коли не хотів прокидатись, Коли сльози рікою тікали до втомлених ніг. 26.02.20 ©Стася (Максим Стаськів) (Maksym Staskiv)
ID: 869832 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 29.03.2020 11:34:55 © дата внесення змiн: 29.03.2020 11:34:55 автор: Моряк
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie