Вісімнадцяте літо.
Блукаю світом.
І шукаю себе
У відлунні чужих життів.
То душа заховає
Білим, лагідним цвітом,
То в очах загорять
Кілька чорних рядків.
Вісімнадцяте літо.
Забути б осінь,
Що з трьох років фарбує
У серці зелені листки.
Ці моменти весни,
Усміхнутись іще раз
Просять ,
Та болить моє тіло,
тріщать затверділі кістки .
Вісімнадцяте літо.
Згадав, як сміятись,
Навіть в дні, коли ріже
колючий, холодний сніг.
Вже неначе забув
Час,
коли не хотів прокидатись,
Коли сльози рікою
тікали до втомлених ніг.
26.02.20 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869832
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2020
автор: Моряк