А вони - два світи несумісні,
Два далекі земні полюси,
Мов два різних куплета від пісні,
Два магніта, в яких два плюси.
Відштовхнулись, і раптом здалося,
Що це доля між ними пройшлась,
Поправляючи хтиво волосся,
Поміж них на стежину вляглась.
Щоб не дати їм ближчими стати,
А чому це так - знає лиш Бог,
Якось треба цю долю прийняти,
Жити далі без зайвих тривог.
Бо вони - мов дві різні планети,
Мов галактики дві в небесах,
Пишуть свої окремі сюжети
На далеких своїх полюсах.
***
