Сьогодні я ходила на концерт.
Там піаніст всім зазирав у душу.
Слізливе виконав щось на десерт.
І я аплодувати йому мушу.
Подобається дуже він мені,
Но він ховається далеко за роялем.
Кохання музикою в мене в глибині.
Його я з квітами своїми обіймаю.
Шепчу йому, що він на вечір мій,
А він мене як паузи злякався.
Ми в двох таких награли б мелодій,
Як би він мною як роялем би займався…
Затихла оплесків хвилина.
В моїх обіймах розгубився боягуз.
Я бачу піаніст – то не мужчина,
На вечір разом не станцюємо ми блюз…
19.03.2020 Дмитро Дробін
