Блукаєм майже тридцять літ
По чорноземах – не пустелях,
Дивуємо собою світ,
Міняючи собі Мойсеїв.
А ті не дбали про народ –
Гребли усе лише під себе:
Маямі, ще якийсь курорт,
Аеро власне мають в небі.
Ведуть… Ми ж падаєм, встаєм,
Немов з одним крилом лелека.
Щораз не той у нас Мойсей.
Й до сорока вже недалеко.
Вогонь війни вже 7-ий рік
Найкращих з кращих пожирає,
Тож той, хто справжній чоловік,
Устав на захист свого краю.
Стогне кожнісінька доба –
Війна всім доленьки ламає.
Важка за волю боротьба,
Та іншого шляху немає.
Усе витримує народ:
Котли, торгівлю, Роттердами*
Спить під… бетоном патріот,
Аеропорт за ним ридає.
У серці туги й болю вщерть…
Війна на сході ще палає.
«Без волі нас чекає смерть», –
Так думка думку обганяє.
Тож треба, треба воювать –
Надія ця в житті тримає,
Щоб жити нам – не виживать,
Росії роги обламаєм!
13.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко)
Правдиво. Не щастить нам із Мойсеями. 
