Закриваємо очі,
день дозрів і полинув в туман,
Де в глибинних завтра
сни кліпають віями,
Де сонце, як жовта
з яєчні лапша,
Опускається в небо,
стиснувши світ мріями.
Де незвідані тіні по контурах ночі
плавають,
Замикають ключем всі прочинені вікна,
як пазлики,
На тоненьких зап'ястях,
аби було добре і затишно,
Всі жахіття збирають
в маленькі кристалики.