Альоні
Не тому з моїх рук ти їси,
Що не можеш поїсти сама.
Я торкаюсь рукою краси
Губ твоїх і з'їжджаю з ума
В чарівливе оце почуття.
І любов ти смакуєш мою.
Ця любов — вічна їжа життя.
Я черпаю з тарілки й даю
Ніжні страви й ласкаві смаки,
Кладучи їх в кохані уста
Рухом серця і рухом руки.
Поділитись любов'ю — мета
Їжі. Їжа — духовний процес.
Це потреба душі — їсти так.
Я годую тебе з рук. І це —
Щастя, Бога і вічності смак.
07.03.2020, Чернігів
