Присвячується усім школярам та студентам, які усупереч гонінням, війнам, революціям, злидням та іншим життєвим негараздам не втрачають світлого прагнення до знань…Франція, Монпельє, 1794 рік
Яскравий, полум’яний
Світанок устає,
Ллє світло на майдани
Й провулки Монпельє.
Брудні міські квартали
Спливають із пітьми,
І вулиці помалу
Заповнились людьми.
Скриплять возів колеса,
Люд суне на базар,
Кричить «Купуйте пресу!»
Хлопчина-газетяр.
Скрізь галас і тіснота,
Обдерта дітвора,
І п’яні санкюлоти
Горлають «Са іра».
З нацгвардії солдати
Ведуть когось в тюрму.
«Піймали спекулянта!» -
Йде шепіт крізь юрму.
«А може, дворянина…
Різниця ж бо яка?
Одначе гільйотина
Тепер його чека».
Крізь натовп жалюгідний
Міської бідноти
Йде хлопець непримітний
Літ, може, двадцяти.
І невдогад нікому
Що хлопець цей – студент.
На лекції рік тому
Ходив, але Конвент
Новим своїм декретом
Надумав ухвалить:
Всі університети
В країні зачинить!
Професори таємно
З студентами вели
Заняття, і щоденно
На риск страшний ішли…
Наш хлопець пробирався
По вулицям міським
Й невільно віддавався
Думкам своїм сумним.
«Ніяк я не втямую,
Як скоїлась ця жуть –
Життям я ризикую,
Щоб лекцію почуть…
Освіту у підпілля
Загнали… І чому?!
Небачене свавілля –
Штовхать народ у тьму!
Братерство, рівність, воля
Не можуть відкидать
Знання, науку й школу…
Чому ж їх скрізь гнітять?!
Жахлива звістка нині
Прийшла у Монпельє:
Життя на гільйотині
Скінчив Лавуазьє…
Зробив неоціненний
Він в хімії прорив.
Великий цей учений
У чому завинив?
На жаль, паризька влада
Не здатна зрозуміть:
Попри усі завади
Наука буде жить!
Таких не вмудрувати
Декретів й покарань,
Що можуть вгамувати
В студентах спрагу знань.
І я не відвернуся
Від вчення і книжок,
І все ж таки проб’юся
Крізь терни до зірок!
Бува зустрічаються, але рідко, це правда... Проте, в усі часи (і тоді коли телефонів та інтернетів ще не було) по-справжньому вмотивованих, цілеспрямованих та стійких - одиниці...
Воно-то правда, але у загальній масі народу їх питома маса була все ж більшою (ну, бо людей у світі було менше). Послухати професора Зубова - то у 19-му сторіччі молодь російської імперії (дворяни, звісно) їздили у Німеччину слухати лекції Гегеля!! А нині що?? жахливе духовне - та й розумове - змаління...
Даруйте, болюча тема...
"у загальній масі народу їх питома маса була все ж більшою (ну, бо людей у світі було менше)" - логічно
"жахливе духовне - та й розумове - змаління" - згодна, іноді і поспілкуваться нема з кім... Тішусь читанням мислителів давнини і в цьому інтернети і смартфони часто стають у пригоді
