Їх покликало небо
Їх покликало небо відродитись в мільйонах думок,
Їх покликала синь, заманивши у спалах зірок,
В них заграви зцвітуть, аби рідних у росах омити,
В них воскресне розмай, щоб по справжньому світ цей любити...
Їх покликав Господь залишитись у вічному рАю,
Їх покликав Господь, щоб пташками у вічному гАю,
Їх оплаче земля, залишивши розбуджені муки,
Їх обніме любов - у причасті торкаючи руки...
Нескінченна сльота - в ній розбиті надії й чекання,
Нескінченна сльоза - загорнуте у відчай кохання,
Холод свіч, що згорять, доторкне недоспівану юність,
Сльози з віч... тиха ніч - в ній болюча, болюча безжальність...
(С) Леся Утриско
