Їх покликало небо

Їх  покликало  небо

Їх  покликало  небо  відродитись  в  мільйонах  думок,
Їх  покликала  синь,  заманивши  у  спалах  зірок,  
В  них  заграви  зцвітуть,  аби  рідних  у  росах  омити,
В  них  воскресне  розмай,  щоб  по  справжньому  світ  цей  любити...

Їх  покликав  Господь  залишитись  у  вічному  рАю,
Їх  покликав  Господь,  щоб  пташками  у  вічному  гАю,
Їх  оплаче  земля,  залишивши  розбуджені  муки,
Їх  обніме  любов  -  у  причасті  торкаючи  руки...

Нескінченна  сльота  -  в  ній  розбиті  надії  й  чекання,
Нескінченна  сльоза  -  загорнуте  у  відчай  кохання,
Холод  свіч,  що  згорять,  доторкне  недоспівану  юність,
Сльози  з  віч...  тиха  ніч  -  в  ній  болюча,  болюча  безжальність...

(С)  Леся  Утриско

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860833
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2020
автор: Леся Утриско