Надвечір'я... Знов спливає днина:
В роботі, справах у турботах. Не одна
Година, мить чи то хвилина, -
Вони вже випиті сповна, до дна.
Вже оксамит вечірній, а зіроньки срібні
Шикуються із місяцем у ряд.
Зніми одежину, що носиш в будні,
Вберися у звабливий свій наряд.
Хтось тихо, ніжно відчиняє двері...
Коханий Вечір вже зайшов до вас.
Залиш тривогу, смуток, жалі, нерви
Звабливцю-вечору віддай свій вільний час.
Прийшов він на побачення з тобою:
Обняти, пригорнути від душі.
Розкрий всі карти лиш йому одному,
Щоб він забрав печаль, дилеми всі.
Ти посвяти його в свої проблеми.
Віддай усе, що може лиш узять.
І щастя більшого тоді й не треба,
Коли залишиться з тобою благодать.
Чаклунка-нічка стелить покривало.
В душі, на серці - спокій і тепло...
Бо завтра прийде День, як не бувало,
А місяць й зорі дивляться в вікно.
Спасибі велике, і Вам, за такий чудовий коментар. Дуже прємно, що вірш Вам сподобався і викликав
таке хороше сприйняття. Добра Вам, і незгасаючого натхнення!