Золотому журавлю (а він був золотий) сказали:
"Тут і стій!"
І він стояв. Отак стояв. Літати так хотілось...
Як бачив в небі журавлів - від щастя серце билось.
Як чув веселе він "Курли" (то повертались журавлі
весною в рідний край), хотів і він злетіти.
Йому казали:"Ти не смій! Тихенько стій.Ти золотий!"
І він стояв. І він мовчав.А як хотів сказать
"Курли", його питали:"Ти куди? Не можна вилітати.
То ж не виходь із хати."
І бачив він, як восени збирались птахи в зграї
(у вирій відлітали). Хотів і він змахнуть крильми,
а йому знову:"Ти куди? Не смій! Отут і стій."
І думав він:"Хто я такий? Чи я насправді золотий?
Як добре тим, хто є простий. Он знов летять... Ле-
тять вони. Чути журливе їх "Курли". Якби й мені..."
А вам скажу по-правді я, шкода отого журавля.
Бо лиш в стрімкім польоті дізнатись можна, ХТО ТИ?
Гарно і правдиво! 
