Пам’яті Володимира Констянтиновича Сироти
вчителя Райгородоцької загальноосвітньої школи
присвячую
Духмяно липи зацвіли
Десь в холодочку,
А бджоли знову загули
В його садочку.
Нектар липневий не беруть,
Хоча літають.
Деінде мед вони несуть
Й сюди вертають.
Його вже зіронька ясна
Для нас не сяє.
Життя обірвана струна
Іще співає.
Струна тихесенько бринить
По всіх октавах
І промінь сонця жебонить
В зелених травах.
А болем змучена душа
В світи рушає
Так потихеньку, неспіша -
Її чекають.
Тепер звільнилась від недуг -
Все залишає..
Із жалем дивиться навкруг
Понад розмаєм
У ту далеку неба синь,
Та й відлітає.
А вслід мелодія бринить
І затихає.
Сумно... 