Початок страшної війни:
Нема ні техніки, ні зброї.
На тлі порожньої казни
На захист встали в нас Герої.
Бродяга – мав він позивний,
Бо так складалась його доля -
На шлях тернистий сироти
Камінням кидала недоля.
"Бродяга" - САУ підписав,
Що швидко мчалася полями.
З гармати екіпаж стріляв,
Як проривалися з боями.
Він був - відважний захисник,
Тримав із гідністю удари,
В бою ховатися не звик -
Його боялися сепари.
Якось, як мчав на завдання,
Почув по рації розмову:
«Бродяга едет – нам хана,
Валить счас будет без разбора».
Тож самохідка, наче птах,
Бійці чекали на підмогу,
Кінь бойовий на всіх парах
Не вибирав собі дорогу.
В хвилини тиші, на дозвіллі,
Де кожен згадував сім’ю,
Й собі гортав світлини милі -
Давно не бачив він рідню.
«Згадав я, хлопці, анекдоти» -
Товаришам тоді сказав.
І підійшов, і став навпроти -
Раптово вибух пролунав…
Снаряд від граду розірвався
І дощ з осколків шпаранув.
Не встиг ніхто, не заховався,
Ніхто нічого не збагнув.
В ту мить бійці не зрозуміли
Чому Бродяга похиливсь,
Спасати ще його хотіли,
А він з життям своїм простивсь.
Ще кров із рани витікала,
Горіла САУ в бур’янах..
Душа над тілом ще літала,
А потім зникла у світах.
