У погляді твоїм є стільки теплоти.
Чому нам є так солодко від того?
У дотику твоїм є стільки доброти.
Хто дав нам це, скажи мені... й для чого?
Від слів твоїх моя усмішка розцвіте.
Мов сонця промінці вони зігріють.
Ти відшукаєш ті, що в душу - назавжди.
В негоду зігрівать вони уміють.
Тут кожен день новий... Життю радіє все.
Пелюстки розкривають ніжні квіти.
Ти знов приніс букет і усміхнувсь мені.
Яке це щастя є для нас - любити!
Від слів твоїх моя усмішка розцвіте.
Мов сонця промінці вони зігріють.
Ти відшукаєш ті, що в душу - назавжди.
В негоду зігрівать вони уміють.
Нехай летять літа... Їх не дано спинить.
Так непомітно день за днем минає.
Та радість у душі... від того, що ти є,
й мов сад весняний, в серці розцвітає.
Від слів твоїх моя усмішка розцвіте.
Мов сонця промінці вони зігріють.
Ти відшукаєш ті, що в душу - назавжди.
В негоду зігрівать вони уміють.
Дякую, Надюшо!