Я не складаю співи - бравади клоунам,
Не їм призначений мій голос,- ні!
З екранів ллються пусто-порожні мовини,-
Від них і гірко, й боляче мені...
Що, люди, з нами сталося? Як можете,-
Приймати брязкіт оплесків пустих?..
Чужі емоції не мають совісті,
В них крах Віри, Надій й великих Мрій...
Народе мій! Ти ж труженик незламний,
Рушій великих справ у селах і містах!..
Оглянсь навколо, про майбутнє думай,
Не спопели живе у гниль і прах...
Минає час за працею щоденно,
В майбутнє дітям торуємо межу...
Не стань пред клоунами на коліна,
Тобі подяку я з гідністю зложу...
І Правда, й Мир для мене заповітні,
Робота й боротьба чекає нелегка,
Згуртованістю поступ йде всесвітній,
Відійдуть болі, війни й гіркота...
Ми ж українці, предків наших діти,
Не по путі нам вража та орда,
Що лиш сміється із екранів хижо,
Й сліди свої тим сміхом заміта...
А ти, народе, слухаєш бредню ту,
Насмішки над нами і усім святим,
Невже ми, люди, хворі бузнадійно,
Що можем вірить брехням тим пустим?..
Я закликаю всіх сьогодні, люди,
Не станьмо живим трупом живучи,
Від нас залежить сьогоднішнє й майбутнє,
А вибір правильний, як у бою мечі...
