ОПЛАКУЙТЕ
Проскиглили болі,промчалися роки...
І вічності час, до порога, прийшов:
Розгублені душі дітей, одинокі,
Згорьований смуток, нагально знайшов.
-А що ж це Ви, мамо?
Ми - не договорили!
Ми - не дорішали!
Ми ще не дійшли...
Свої чаєнята - Ви -осиротили!
Поспішно, з вітрами,
В світ інший пішли.
...В ,,саркофазі" тіло
В тунель від"їжджало,
Як поїзда, наче, останній вагон.
Рідненької неньки -
Навіки - не стало!
А цвинтар - довіку! -
Розлуки перон.
Розлуки, розлуки, спомини, поминки:
Карканням вороння крізь душу - пройшли!
Радість і печалі, неквапні сльозинки
Розраду у муках страждань - віднайшли.
Любов материнську -оплакуйте, діти!
З небес - не вернуть! і з землі - не дістать!
Разючую пам"ять, що жалить: Де діти?
Хіба- що в могилу з собою забрать.
30.04.2017р.
