Ось так живем, гортаючи життя,
Долаючи і прикрощі, і втому
І відриваємо листки календаря...
Так день за днем, з роботи та додому.
Немає часу, сил не вистача,
Грошей не вистачає на розваги
Й не відчуваємо, як зранена душа
В день дощовий вже помира від спраги.
Ми хочемо багато і всього...
І як, коли в сусіда, трохи більше?
Не помічаємо ми ближнього свого,
Й коли проблеми в нього, навіть, тішить.
Неможна так! В нас цінності не ті!
Ми більше просимо, чи, просто, вимагаєм,
А коли іноді й помолимось в пітьмі,
То дякувати знову ж забуваєм.
Ось так живем, усе бігом-бігом...
Невистачає дня і тижня нам замало.
Зібратись важко за одним столом...
Та час знаходимо, коли когось не стало.
11.12. 18
Гарно,Іванессо! Мені аж пригадалася дитяча гра "Карусель",там теж є такі слова: все бігом-бігом-бігом,тихо діти не шуміть, карусель цю зупиніть...То це ми,люди поважного віку, вже стаємо схожі на дітей. А Вам,молодим, ой як ще доведеться побігати,тож не поспішайте, карусель не зупиняйте...Живіть, працюйте, любіть, творіть, співайте,..і про стареньких не забувайте...
Карусель, звичайно, хай крутиться, але...ну не вміємо ми..чи не можемо... просто не цінуємо те що маємо і не дякуємо за досягнуте... Немаємо часу поїхати навідати батьків, шукаємо причини щоб не піти до церкви, на дітей не вистачає часу..........багато можна говорити ..Але вам я вдячна за те, що прокоментували, а головне прочитали
Дякую,Іаванесо,за таку щиру відповідь на коментар. Все, що ви написали мені дуже знайоме, батько мій загинув на війні, я його не пам"ятаю; а от маму ми з братом не могли не цінувати,адже вона нам була і мамою, і татом, і другом, і вчителем...А за дітей, то мені аж соромно буває перед ними,що я за роботою мало часу приділяла їм, не завжди була до них уважною, мало говорила їм лагідних слів,.. а тепер, коли й вони вже мають своїх онуків,вони все ж знаходять час і для мене...