Є такі собі поети нарциси,
Пару таких по життю зустрічаю.
Коверкають нашу мову вони,
Словеса, що придумали вставляють.
І читаєш, і того ти не знаєш,
Щоб їм на то можна сказати.
Так і виривається з уст деколи...
То українське рідне наше:
-Що ж ви такі зарозумілі?
К .... ж то .... мати !!!
Чи ж ви не в української мами,
Малим немовлям цицьку ссали?...
Чи здається може вам панове,
Що в Бога за пазухою лежали?...
Думають, що вони високо, високо,
Аж за хмарами в небі там літають...
Та тільки вірші чомусь холодні їхні
І того душевного тепла не мають.