|
ЛЮДИНА В МАСЦІ
Я не люблю, як людина одягає маску,
з усмішкою, сюсюкає лживо в очі тобі.
Витягує, із тебе нутро... веде у пастку,
хоче знати все на світі, що потрібно її.
І ти, все розкладаєш, по- поличці детально,
а вона майстерно, грає роль мати Терези.
Дивиться, в твої очі... грайливо, театрально,
і заздрість, черпає з тебе свої інтереси.
Я вдячна, своїм недругам, ворогам за урок,
які навчили бачити здалеку людину.
Відчуваю, їх запах цвілі, помисли за крок,
і нераз помиляюсь, з душі лию сльозину.
І я присвячую, витрачаю свій час її ,
і ділюсь, щиро одкровенням падінь і злету,
а як біда, у мене... загубиться в юрбі,
і сліду, не віднайдеш з снігового намету.
Я вдячна, своїм недругам ,ворогам за урок,
які ударною хвилею збивали із ніг...
штовхали, у прірву, і сипали в очі пісок-
і були суддями, робили вирок у житті.
Бога, молила, просила'' дати сили мені''
вибратись, з дикого світу... безодні океану,
минаю ,хто наставляв курок у спину мені,
пробачила , простила... час загоює рану.
М ЧАЙКІВЧАНКА
ID:
813375
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 11.11.2018 00:05:23
© дата внесення змiн: 11.11.2018 00:05:23
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|