Нас добиває сьогодення
Свистить розпещений батіг
Та ще сичить оте будення
Не зміг, не зміг, не зміг.
Не зміг здолати волю зла
Що править нині наді мною
Я в небеса кричав, волав
Навіщо небо нам з бідою
Навіщо круки пообсіли
Оті дерева у гаю
Ти чуєш, небо? Нам несила,
Народ наш гине… не в бою.
Його вбивають ненажери
Та крадії, та злий несором.
А ми… посіли по печерах
Щоб не підняти очі вгору.
Немов комахи… Нас все б’ють
Та виганяють потихеньку.
Або в чужИну продають
І батька мого, мою неньку.
А може час не скніти долі
Та крадіїв отих на палю.
Та вибирати вже лиш волю
І папірцем, і, може, сталлю.
