У МОЄ ЛІТО УВІРВАЛАСЬ ЗИМА
Я б подзвонила тобі, не знаю адреси,
а там де ти є ,не доходять чомусь листи...
за тебе помолюсь, відслужу святу мессу-
а ти, із за хмар усміхнись мені з висоти.
Звикаю жити, бережу пам'ять про тебе...
серце скрижаніло, як айсберг в океані,
божий світ, чорно-білий захмарене небо...
минають, місяці , роки , все, як в тумані...
Відцвіло літо. Осінь ,несе холод дощі...
і гаптую, мережу порожнечу в душі,
падає дощ ,мокне птах у солоній сльозі,
без тебе, нема радості втіхи на землі.
Від самотності, я надламана, безсила...
безсонниця, збила із маршруту, колії...
сную, ниткою думки, бо зламані крила...
і від болю ,душа діструта, вся у крові.
День за днем, гасну ,тану і тлію, як свіча-
змарніло, зблідло личко посивіли коси,
у моє літо ,нежданно увірвалась зима...
плаче осінь, зриває листя з верболози.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
Болючі слова.Тримайтесь Марійко! Страждання душі...
й пишіть Ви шановна нам нові вірші..
Хай слово зігріє тремтяче сердечко...
А мо" щастя десь, зовсІм не далечко...
Вас сонячний промінь обійме легенько..
Болючі слова.Тримайтесь Марійко! Страждання душі... 
