|
У людей відмерзали пальці у хрущовках, бо цієї зими було не аби як холодно. В одній з таких занедбаних радянських квартирах жив Андрій Чорновол. Простий робітник на підприємстві, яке займалося виготовленням пива. Зарплатня була мізерна, вистачало лиш на їжу та комунальні. Квартира перейшла в спадок. Андрієва мати померла минулого року, горілка пронизала нещасну, як ніж з гострим лезом. Ранок покійної Чорноволихи розпочинався не з кави, а з пива, яке приніс з роботи син. Так і сконала стара з чаркою в руках, слухаючи улюбленого Круга в магнітофоні.
Андрій лишився сам. Буденність засмоктувала хлопця все більше. Здавалося, що шансу на порятунок немає, а чорні хмари над головою ніколи не розтягнуться.
Характер Чорновол мав сильний, але натуру терплячу. Терпів місто яке ненавидів, друзів які його використовували, роботу, що висмоктувала його сили. Не говорив нікому про те, що його гризло. Але було в Андрія таке місце, де він ховався від усього світу, занурювався у самотність та відпочивав від шуму всесвіту. І тільки там він міг розслабитися, рахуючи зорі чи вдивляючись в безодню неба. Це був дах його понівеченої часом квартири. Брудний, побитий, але Андрієвий.
В руках тримаючи світле не пастеризоване пиво, яке і мало стати його вечерею, хлопець з надією на відпочинок, підіймався до свого таємного місця. Вечір напрочуд був теплий. Сівши на матрац, Андрій подумав чому світ такий жорстокий до нього, чому він не такий, як всі. Його думки обірвав жахливий жіночий крик. Роздивившись навкруги хлопець нічого не побачив, гамір долинав з квартири під ним.
Чорновол не гаючи час спустився до поверху де кричала жінка. Це була квартира шістдесят три. Двері були відчинені, а крик був все ближче. Зайшовши на кухню квартири, Андрій побачив жахливу картину. Кремезний чоловік ґвалтував жінку обличчя якої було закривавлене, а голе тіло палало від синців та побоїв. Навкруги валялися пусті пляшки від горілки та стояв запах перегару.
- Що за хрінь?! -, люто заричав чоловік.
Схопивши ножа він кинувся на Андрія. Не попав. Занадто п’яний.
Люті, налиті кров’ю очі дивилися прямо на хлопця. Юнак завмер, він наче зіткнувся зі всіма своїми страхами. Перед очима була мати алкоголічка, Анжелка яка відшила його заради багатія на лексусі, жахлива квартира, жорстокий світ, що поглинав хлопця. Ці емоції переповнили Андрія, він закричав і спрямував свій гнів на чоловіка. Відштовхнувши його, хлопець підняв ножа, якого випустив п’янюга.
Він вдарив. Кров полилася ключем з шиї. Потім ніж пронизав серце. З кожним наступим ударом Андрій звільнявся від страхів, які тримали його.
В очах почало паморочитися. І світ зник перед ним.
- Отямся. Хлопче, ти як?-, запитувала хриплим, стомленим голосом дівчина.
Струмінь холодної води привів до тями парубка.
- Ти, як?-, знову запитала нещасна.
- Трішки голова болить-, відповів Андрій.
- Звісно, так порізати гада. Ти сито з нього зробив.-, сумно усміхнулася дівчина.
- З тобою все добре? Як ти себе почуваєш? – запитав у незнайомки Чорновол.
- Ну крім того, що мене годину ґвалтував той нелюд, то почуваю себе чудово.
- Чому ти раніше не закричала? Не гукала на допомогу?
- Була в відключці.-, схлипнула дівчина.
Вони сиділи непорушно, наче дві статуї завмерли в очікуванні чогось.
- Тобі треба до лікарні-, сказав тихо хлопець.
Замість відповіді дівчина поцілувала Андрія.
- Дякую-, слізно промовила вона.
Затамувавши подих хлопець нарешті роздивився ту, яку тільки що врятував. За всіма синцями та побоями ховалося красиве, мініатюрне обличчя. І сині очі, які Андрій запам’ятає назавжди. Вони палали незважаючи на біль. Чорновол не бачив нічого красивішого за все своє життя. Чорняве, закривавлене волосся неохайно спадало на тонкі плечі. В місячному сяйві, яке пронизувало квартиру, дівчина здавалася чарівною.
- Треба викликати поліцію.
- Так-, зітхнула юначка.
- Я Аня, до речі.
- А мене Андрій звати. Шкода, що познайомилися за таких обставин.
- Сигарету будеш? –, запитала Аня.
Запах тютюну наповнив кімнату. Дві нещасні людини сиділи поряд. І як не дивно вперше за довгий час хлопець почував себе добре. Андрій не знав, що буде далі. Але він був впевнений, що вже не буде, як раніше. Хлопець став сильнішим. Вона змінила його. Квартира № 63.
ID:
787221
Рубрика: Проза
дата надходження: 12.04.2018 22:02:16
© дата внесення змiн: 12.04.2018 22:02:16
автор: Вільна пташка
Вкажіть причину вашої скарги
|
